Орфографічний словник української мови. 2005.
причинний — I а, е. 1) Прикм. до причина 1), 2). 2) лінгв.Який вказує на причину, має значення причини. Причинний сполучник. Причинне підрядне речення. II а, е, розм. Те саме, що божевільний 1). || у знач. ім. причи/нний, ного, ч.; причи/нна, ної, ж.… … Український тлумачний словник
причинний — [приечи/н:ией] м. (на) н:ому/ н :ім, мн. н :і … Орфоепічний словник української мови
планітний — причинний [VI,VII] … Толковый украинский словарь
Гирнык, Павел Николаевич — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Гирнык. Павел Николаевич Гирнык (укр. Павло Миколайович Гірник; род. 30 апреля 1956, Хмельницкий, Украина) украинский поэт. Лауреат Национальной премии Украины имени Тараса… … Википедия
казуальність — ності, ж. 1) Абстр. ім. до казуальний. 2) Причинний зв язок … Український тлумачний словник
каузальний — а, е, філос. Який зумовлюється певною причиною; причинний. •• Кауза/льні уго/ди угоди, із змісту яких видно, яку мету переслідують її сторони … Український тлумачний словник
причинність — ності, ж. 1) Абстр. ім. до причинний I. 2) філос. Необхідний зв язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки) … Український тлумачний словник
божевільний — (у знач. ім. психічно хвора людина), безрозсудний, осатанілий, несамовитий, безумний, безумець, шаленець, ненормальний, причинний, психічний, психопат, псих, шизофренік, біснуватий, навіжений, оглашенний, скажений, шалений … Словник синонімів української мови
